ОБЕЗОБРАЖИВАНИЕ (лат. mutilatio, -onis.f) спотворення; спотворювання. Зміна природного вигляду обличчя людини, зумовлена зовнішнім впливом чи патологічним процесом, що не зникає згодом самостійно чи під дією консервативного лікування.
ОБНАЖЕНИЕ (лат. denudatio, -onis, f) оголення. Видалення оболонки; /див. тж ОГОЛЕНИЕ/.
ОГОЛЕНИЕ (лат. denudatio, -onis, J) оголення. Видалення оболонки; /див. тж ОБНАЖЕНИЕ/.
ОДОНТАЛГИЯ (лат. odontalgia, -ae, J) одонталгія. Зубний біль.
ОДОНТОБЛАСТ (лат. odontoblasts, -;', т; cellula odontoblastica) одонтобласт. Дентинстворююча [дентинстворювальна] відростчаста клітина пульпи зубного органу і сформованого зуба, що бере участь у формуванні дентину й у його обмінних процесах; (рос. дентинообразующая клетка, отростчатая клетка).
ОДОНТОГЕННЫЙ (лат. odontogenes, -is, j) одонтоґенний. Похідний із зубів чи пов 'язаний з їхнім розвитком.
ОДОН ГОЛОГИЯ (лат. odontologia, -ae,j) одонтологія. Розділ стоматології, що вивчає хвороби зубів.
ОДОНТОМА (лат. odontoma, -atis, n) одонтома. Доброякісна пухлина, що являє собою конгломерат із різних зубних тканин, чи безформна маса, що виникла внаслідок порушення розвитку зубного зародка.
ОДОНТОРРАГИЯ (лат. odontorrhagia, -ae, f) одонторраґія. Кровотеча після вилучення зуба.
ОККЛЮЗИИ, ЗУБНОЙ, АНОМАЛИЯ () аномалія зубної оклюзії. Відхилення прикусу від норми; (анґ. malocclusion).
ОККЛЮЗИЯ (лат. occlusio, -onis.f, dentitio, -onis,/) прикус, оклюзія. Змикання зубів; окремий випадок артикуляції, що означає те положення нижньої щелепи, при якому менша чи більша частина артикулюючих зубів знаходиться в контакті; це динамічний момент. Взаєморозміщення верхнього і нижнього зубних рядів (зубів) при найбільш повному змиканні зубів-антагоністів; (рос. прикус); / див. тж СМЫКАНИЕ ЗУБОВ/.
ОККЛЮЗИЯ, ПЕРЕДНЯЯ (лат. anterioocclusio, -onis, f) передня оклюзія. Зубощелепна деформація, що характеризується змиканням різців, у деяких випадках також: останніх молярів.
ОКОЛОВЕРХУШЕЧНАЯ ЗУБНАЯ ГРАНУЛЁМА (лат. granuloma dentalis periapicale; granuloma dentis periapicale) навколоверхівкова зубна гранульома. Onyx [пухлина] з розрісних грануляцій навколо верхівки зуба.
ОКОЛОВЕРХУШЕЧНЫЙ (лат. periapical, -e) навколоверхівковий. Оточуючий верхівку кореня зуба.
ОКОЛОКОРНЕВОЙ () навколокореневий.
ОКОЛОПУЛЬПАРНЫЙ ДЕНТИН (лат. dentinum juxtapulpare) навколопульпар-ний дентин. Дентин, що примикає до пульпи [м'якуша] зуба і характеризується тангенціальним розташуванням колагенових волокон.
ОЛИГОСИАЛИЯ (лат. oligosialia, -ae, j) олігосіалія. Недостатність слиновиділення, зменшення виділення слини.
ОПЕРАЦИЯ ЛИЦА, ПЛАСТИЧЕСКАЯ (лат. facioplastica, -ae,j) пластична операція обличчя. Операція, проведена шляхом переміщення, трансплантації тканин чи імплантації заміщуючих їх матеріалів з метою відновлення форми і (чи) функції органів і ділянок обличчя.
ОПУХОЛЕВАЯ КИСТА (лат. kystoma, -atis, п; cystoma, -atis, и) пухлинна кіста. Пухлина, що містить одну чи декілька кіст; / див. тж КИСТОМА, ЦИСТОМА/
ОПУХОЛЕВИДНЫЙ () опухоподібний, пухлиноподібний; /див. тж ОПУХОЛЕ-ПОДОБНЫЙ/
ОПУХОЛЕПОДОБНЫЙ () опухоподібний, пухлиноподібний; /див. тж ОПУХОЛЕВИДНЫЙ/.
ОПУХОЛЬ ДЁСЕН, ЗЛОКАЧЕСТВЕННАЯ (лат. uloncus, -і, т) злоякісна пухлина ясен. Патологічне розростання тканин, що має інфільтративний ріст.
ОПУХОЛЬ, СЛЮННАЯ (лат. tumor salivalis) слинна пухлина. Постійне чи тимчасове набрякання слинних залоз, головним чином підщелепної залози, унаслідок закупорки її вивідної протоки каменем.
ОРТОДОНТИЯ (лат. orthodontia, -ae, j) ортодонтія. Розділ стоматології, що вивчає діагностику, профілактику і лікування зубощелепних аномалій за допомогою ортопедичних засобів.
ОРТОПЕДИЯ (лат. orthopaedia, -ae, j) ортопедія. Розділ стоматології, що вивчає виникнення, розпізнавання, профілактику і лікування уроджених і набутих деформацій зубощелепної системи.
ОСНОВАНИЕ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. basis mandibulae) основа [основина] нижньої щелепи. Найнижча частина тіла нижньої щелепи, що мас закруглений край.
ОСНОВАНИЕ ЧЕРЕПА (лат. basis cranii) основа [основина] черепа. Нижня частина мозкового черепа, утворена лобовою, ґратчастою, клиноподібною, скроневими і потиличною кістками.
ОСНОВНО-НЁБНАЯ [КЛИНОВИДНО-НЁБНАЯ] ВЫРЕЗКА (лат. incisure sphenopalatine [PNA, BNA]; incisura pterygopalatine [JNA]) основно-піднебінна [клино-піднебінна] вирізка. Напівкругла виїмка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки між очними і клиноподібними відростками; бере участь в утворенні клиновидно-піднебінного отвору.
ОСТЕОНА, КАНАЛ (лат. canalis osteoni [LNH]; canalis nutricius [ТА]; canalis nutriens; canalis Haversi: від прізвища англійського лікаря й анатома Клоптона Гаверса /Clopton Havers, 1650-1702/) канал остеона, живильний канал, Гаверсів [Га-версовий] канал [канал Гаверса]. Канал у центрі остеона, утворений концентрично розташованими кістковими пластинками; проводить кровоносні, лімфатичні судини та нерви; /див. тж ГАВЕРСОВ(ЫЙ) КАНАЛ [КАНАЛ ГАВЕРСА]/.
ОСТЕОФИТ (лат. osteophyton, -і, и) остеофіт. Патологічний кістковий наріст.
ОТВЕРСТИЕ ВЕРХУШКИ КОРНЯ ЗУБА (лат. foramen apicis radicis dentis) отвір верхівки кореня зуба. Зовнішній отвір каналу кореня зуба, розташований на його верхівці.
ОТВЕРСТИЕ, КРУГЛОЕ (лат. foramen rotundum [PNA]) круглий отвір. Отвір у великому крилі клиноподібної кістки черепа, що з'єднує середню черепну ямку з крилопіднебінною ямкою; через круглий отвір з порожнини черепа виходить верхньощелепний нерв (II гілка n.trigemini).
ОТВЕРСТИЕ, НЁБНОЕ, МАЛОЕ (лат. foramen palatinum minus) малий піднебінний отвір. Кістковий отвір малого піднебінного каналу, розташований на оснаві [основині] пірамідального відростка перпендикулярної пластинки піднебінної кістки за великим піднебінним отвором.
ОТВЕРСТИЕ, ПОДБОРОДОЧНОЕ (лат. foramen mentale) підборідний отвір. Отвір каналу нижньої щелепи, розташований на зовнішній поверхні її тіла на рівні проміжку між першим і другим малими корінними зубами; місце виходу підборідних судин і нерва.
ОТВЕРСТИЕ, ПОДГЛАЗНИЧНОЕ (лат. foramen infraorbitale) підочницевий отвір. Отвір на передній поверхні верхньої щелепи біля її підочницевого краю.
ОТВЕРСТИЕ, РЕЗЦОВОЕ (лат. foramen incisivum) різцевий отвір. Отвір у передній частині нижньої стінки порожнини носа в ділянці з'єднання піднебінних відростків верхніх щелеп, що веде в різцевий канал.
ОТВЕРСТИЕ, СКУЛОЛИЦЕВОЕ (лат. foramen zygomaticofaciale) вилично-лицевий [вилично-лицьовий] отвір. Отвір на лицьовій поверхні виличної кістки, яким відкривається внутрішньокістковий канал; місце проходження вилично-лицевого [вилично-лицьового] нерва.
ОТВЕРСТИЯ, АЛЬВЕОЛЯРНЫЕ (лат. foramen alveolare) альвеолярні [коміркові] отвори. Дрібні отвори на нижньоскроневій поверхні тіла верхньої щелепи, через які кровоносні судини і нерви проходять до верхніх зубів.ОТВЕРТКООБРАЗНЫЙ () викруткоподібний.
ОТРОСТОК ОДОНТОБЛАСТА, ДЕНТИННЫЙ (лат. processus odontoblast! dentini [LNH]; fibra dentini; fibra Tomesi: від прізвища анґ. анатома і стомо-толога сера Джона Томса /Sir John Tomes, 1815-1895/) дентинний відросток одонтобласта. Розташований в дентинному канальці відросток клітини, що утворює дентин; /див. тж ДЕНТИННОЕ ВОЛОКНО, ВОЛОКНО. TОMCA/
ОТРОСТОК, АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. processus alveolaris) альвеолярний [комірковий] відросток. Відросток верхньої щелепи, на нижньому боці якого знаходяться комірки, у яких розташовані корені верхніх зубів.
ОТРОСТЧАТАЯ КЛЕТКА (лат. odontoblastus, -і, т) відростчаста клітина. Клітина пульпи зубного органу і сформованого зуба, що бере участь у формуванні дентину й у його обмінних процесах; /див. тж ОДОНТОБЛАСТІ.
Русско-латинско-украинский стомат. словарь: Н
НАДКОСТНИЦА (лат. periosteum, -і, п) окістя, надкісниця. Сполучнотканинна оболонка, що покриває всю поверхню кістки за винятком суглобного хряща.
НАЛЁТ, БЕЛЫЙ НА ЗУБАХ (лат. materia alba) білий наліт [пелінка, пелівка, плівка] на зубах. Відкладення, що покривають коронки зубів і складаються з залишків їжі, мікроорганізмів, злущених клітин епітелію та слизу.
НАЛЁТ, ФУЛИГИНОЗНЫЙ НА ЯЗЫКЕ (лат. lingua fuliginosa) фулігінозний наліт на язиці. Сухий язик з темно-коричневим чи чорним нальотом; спостерігається при важких пропасних станах.
НАЧАЛЬНЫЙ КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis incipiens) початковий карієс зуба. Карієс у стадії плями, що є клінічною ознакою прогресуючої демінералізації емалі.
НЁБНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. glandula palatine) піднебінна залоза. Трубчасто-альвеолярна слинна залоза, розташована в середніх ділянках твердого піднебіння між: слизовою оболонкою й окістям.
НЁБНАЯ ЗАНАВЕСКА (лат. velum palatinum) піднебінний занавіс. Задня рухлива частина піднебіння, що представляє собою м'язову пластинку з фіброзною основою, покриту слизовою оболонкою.
НЁБНАЯ КОСТЬ (лат. os palatinum) піднебінна кістка. Парна кістка лицьового черепа, що бере участь в утворенні кісткового піднебіння, крилопіднебінноїямки, порожнини носа й очниці.
НЁБНЫЕ КАНАЛЫ, БОЛЬШИЕ (лат. canales palatini majores) великі піднебінні канали. Канали, що з'єднують крилопіднебінну ямку з ротовою порожниною, утворені з 'єднанням борозен верхньої щелепи і піднебінної кістки; відкриваються великими піднебінними отворами, через них на піднебіння виходять велика піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.
НЁБНЫЕ КАНАЛЫ, МАЛЫЕ (лат. canales palatini minores) малі піднебінні канали. Кісткові канали в пірамідальному відростку перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, що відкриваються отворами, через які проходять мала піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.
НЁБО (лат. palatum, -і, п) піднебіння. Верхня частина порожнини рота, що має форму зводу [склепіння].
НЁБО, МЯГКОЕ (лат. palatum molle) м'яке піднебіння. Задня рухлива частина піднебіння, що являє собою м 'язову пластинку з фіброзною основою, покриту слизовою оболонкою.
НЁБО, ТВЁРДОЕ (лат. palatum durum) тверде піднебіння. Частина піднебіння, що має кісткову основу, покриту зверху і знизу слизовою оболонкою; складає передні дві третини піднебіння.
НЕВРАЛГИЯ (лат. neuralgia, -ae, f) невралгія. Синдром, що характеризується болем (гострим, прострілювальним, рвучим), приступами по ходу чуттєвого чи змішаного нерва чи в їхніх іннерваційних ділянках без об'єктивних анатомічних змін.
НЕВУС (лат. naevus, -і, пі) родимка, невус. Обмежена дисплазія чи вада розвитку шкіри у вигляді плями чи пухлиноподібного утворення; (рос. родинка, родимое пятно).
НЕКРОТИЗИРОВАНИЕ () некротизування.
НЕРВ (лат. nervus, -і, пі) нерв. Анатомічне утворення, що складається з пучків нервових волокон, оточених сполучнотканинними оболонками; забезпечує проведення нервових імпульсів.
НЕРВ, ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. nervus maxillaris) верхньощелеповий нерв. Друга гілка трійчастого нерва; початок: ганглій трійчастого нерва; іннервує тверду мозкову оболонку, шкіру обличчя вище кута рота, слизову оболонку щоки, верхньої губи, верхньощелепної пазухи, дна порожнини носа, верхні зуби і ясна.
НЕРВ, ЖЕВАТЕЛЬНЫЙ (лат. nervus massetericus) жувальний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує: скронево-нижньощелепний суглоб і жувальний м'яз.
НЕРВ, ЗУБНЫЕ (лат. nervi dentales) зубні нерви. Кінцеві гілочки альвеолярних верх-ньо- і нижньощелепних нервів.
НЕРВ, ЛОБНЫЙ (лат. nervus frontalis) лобний [чоловий] нерв. Початок: n.ophthalmicus; іннервує шкіру в ділянці чола, верхньої повіки і кореня носа, слізний мішок і кон 'юнктиву верхньої повіки.
НЕРВ, НЁБНЫЙ (лат. nervus palatinus) піднебінний нерв. Загальна назва великого і малих піднебінних нервів; початок: крилопіднебінний ганглій; іннервує: слизову оболонку і залози м 'якого і твердого піднебіння, носової порожнини, верхньощелепної пазухи, частково — верхні ясна.
НЕРВ, НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. nervus mandibularis) нижньощелепний [ниж-ньощелеповий] нерв. Третя гілка трійчастого нерва, чуттєвий нерв з руховими волокнами для жувальних м'язів.
НЕРВ, НИЖНИЙ АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. nervus alveolaris inferior) нижній альвеолярний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує: щелепно-під'язичний м'яз, переднє черевце двочеревного м 'яза, шкіру підборіддя і нижньої губи, зуби, ясна й альвеоли нижньої щелепи.
НЕРВ, НОСОНЁБНЫЙ (лат. nervus nasopalatine) носопіднебінний нерв. Початок: крилопіднебінний ганглій; іннервує: слизову оболонку носової перегородки і передньої частини твердого піднебіння.
НЕРВ, ПОДБОРОДОЧНЫЙ (лат. nervus mentalis) підборідний нерв. Третя гілка трійчастого нерва; початок: ганглій трійчастого нерва та руховий корінець; іннервує: кінець обличчя нижче кута рота, нижню губу, слизову оболонку щоки, дно порожнини рота, язика, нижні зуби і ясна, скронево-нижньоще-лепний суглоб, жувальні м 'язи, слинні залози.
НЕРВ, ПОДГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. nervus infraorbitalis) підочноямковий нерв. Початок: n.maxillaris; іннервує: шкіру і кон 'юнктиву нижньої повіки, шкіру щоки, бічної поверхні носа, верхньої губи, слизової оболонки верхньої губи, порожнини носа, верхньощелепної пазухи, верхні ясна і верхні зуби.
НЕРВ, ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ (лат. nervus hypoglossus) під'язичний нерв. XII пара че-репномозкових нервів; руховий нерв для всіх м'язів язика.
НЕРВ, ТРОЙНИЧНЫЙ (лат. nervus trigeminus) трійчастий нерв. V пара черепних нервів; початок: трійчастий ганглій нерва; рухове ядро трійчастого нерва утворює З гілки: п.ophthalmicus, n.maxillaris, n.mandibularis, іннервує: шкіру голови, обличчя, слизові оболонки порожнини носа, придаткових пазух, порожнини рота, зуби, слинні залози, жувальні м'язи і т.д.
НЕРВ, ЩЁЧНЫЙ (лат. nervus buccalis) щічний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує слизову оболонку щоки.
НЕРВ, ЯЗЫКОГЛОТОЧНЫЙ (лат. nervus glossopharyngeus) язикоглотковий нерв. IX пара черепномозкових нервів; руховий нерв для м 'язів глотки [ковтки], смаковий нерв для задньої третини язика.
НЕРВ, ЯЗЫЧНЫЙ (лат. nervus lingualis) язичний нерв. Початок: n.mandibularis; іннервує: слизову оболонку язика (передні 2/3), дно ротової порожнини та зіва.
НЕРВЫ, ДЕСНЕВЫЕ (лат. nervi gingivales) ясневі нерви. Кінцеві гілочки альвеолярних верхньо- і нижньощелепних нервів.
НИЖНЕВИСОЧНЫЙ 0 нижньоскроневий.
НИЖНЕГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. infraorbitalis, -є; orbitalis inferior) нижньоочницевий, нижньоочноямковий.
НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ, ГОЛОВКА (лат. capitulum mandibulae) голівка нижньої щелепи. Розширений кінець мищелкового відростка гілки нижньої щелепи, що має овальну суглобну поверхню для зчленування з нижньощелепною [нижнь-ощелеповою] ямкою скроневої кістки.
НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ, КАНАЛ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої шелепи. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні її гілки і закінчується на зовнішній поверхні її тіла; (анґ., inferial dental canal); /див. тж НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ КАНАЛ/
НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ, КОСАЯ ЛИНИЯ (лат. linea obliqua mandibulae) коса лінія нижньої щелепи. Лінія, розташована на внутрішній поверхні нижньої щелепи нижче підборідного отвору.
НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia mandibularis) нижньопвъ лепна [нижньощелепова] анестезія. Виключення нижнього альвеолярного нерва біля нижньощелепного [нижньощелепового] отвору і язичного нерву; /див. тж МАНДИБУЛЯРНАЯ АНЕСТЕЗИЯ/.
НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ КОСТЬ (лат. os mandibular [raandibules]) нижньощелепна [нижньощелепова] кістка. Кістка нижньої щелепи. Непарна велика і міцна кістка лицьового черепа, що складається з двох симетричних половин, які зростаються по середній лінії в одну кістку наприкінці першого чи початку другого року життя дитини.
НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ КАНАЛ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої щелепи, нижньощелепний [нижньощелеповий] канал. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні її гілки і закінчується на зовнішній поверхні її тіла; (анґ., inferial dental canal); /див. тж КАНАЛ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ/.
НИЖНЯЯ ЧЕЛЮСТЬ (лат. mandibula, -ae, f) нижня щелепа.
НИТИ, ЗУБНЫЕ (лат. fila dentalis) зубні нитки. Круглі чи плоскі нитки з різних матеріалів, використовувані для очищення міжзубних проміжків; /див. тж ФЛОССЫ/
НОМА (лат. noma, -atis, п) водяний пістряк [рак], нома. Волога гангрена, звичайно на щоці, розвивається звичайно у виснажених дітей у віці 2—15 років, після інфекційних захворювань; починається некротичною виразкою на слизовій оболонці порожнини рота, поступово поширюється в глибину і виразкує шкіру; (рос. водяной рак).
НОСОВАЯ ВЫРЕЗКА (лат. incisura nasalis) носова вирізка. Напівмісячна виїмка медіального краю передньої поверхні тіла верхньої щелепи; разом з носовими кістками носова вирізка обох верхніх щелеп формує грушоподібну апертуру носа.
НУНА ЖЕЛЕЗА (лат. glandule Nuhni: від прізвища німецького анатома Антона Нуна /Anton Nuhn, 1814-1889/; glandula lingualis anterior [PNA, BNA]; glandula apicis linguae [JNA]) передня язикова залоза, залоза Нуна. Серозно-слизова слинна залоза, розташована в товщі м 'язів передньої частини язика; /див. тж ПЕРЕДНЯЯ ЖЕЛЕЗА ЯЗЫКА, ПЕРЕДНЯЯ ЯЗЫЧНАЯ ЖЕЛЕЗА, ЖЕЛЕЗА ВЕРХУШКИ ЯЗЫКА/.
МАКРОГЕНИЯ (лат. macrogenia, -ae.f) макрогенія. Вид аномалії; характеризується масивною нижньою щелепою з різко висунутим підборіддям.
МАКРОГЛОССИЯ (лат. macroglossia, -ae, f) макроґлосія. Уроджене чи набуте збільшення язика внаслідок лімфанґіектазії чи м'язової гіпертрофії.

МАКРОДЕНТИЯ (лат. macrodentia, -ae, j) макродентія. Аномалія розвитку: надмірно великі розміри одного чи декількох зубів.
МАКРОСТОМИЯ (лат. macrostomia, -ae, f) макростомія. Аномалія розвитку: надмірно широка ротова щілина.
МАКРОХЕЙЛИЯ (лат. macrocheilia, -ae, f) макрохейлія. Патологічне збільшення губ унаслідок лімфанґіоми, гемангіоми.
МАЛЫЕ НЁБНЫЕ КАНАЛЫ (лат. canales palatini minores) малі піднебінні канали. Кісткові канали в пірамідальному відростку перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, що відкриваються отворами, через які проходять мала піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.
МАНДИБУЛЯРНАЯ АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia mandibularis) мандибулярна [нижньощелепна, нижньощелепова] анестезія. Виключення нижнього альвеолярного нерва біля нижньощелепного отвору і язичного нерву; /див. тж НИЖНЕЧЕЛЮСТНАЯ АНЕСТЕЗИЯ/.
МАРГИНАЛЬНЫЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis marginalis) маргінальний гінгівіт. Запалення ясен, що уражає весь ясновий край і міжзубні сосочки; /див. тж КРАЕВОЙ ГИНГИВИТ/.
МЕЖАЛЬВЕОЛЯРНЫЙ () міжальвеолярний.
МЕЖКОРНЕВОЙ () міжкореневий.
МЕЖЧЕЛЮСТНАЯ КОСТЬ (лат. os intermaxillare) міжщелепна [міжщелепова] кістка. Передньо-нижня частина верхньої щелепи, що несе верхні різці; іноді залишається відособленою.
МЕЛОВИДНЫЙ () крейдоподібний.
МЕМБРАНА ЭМАЛИ (лат. membrana enameli; membrana adamantina; cuticula enameli) мембрана емалі. Щільне утворення на поверхні емалі; /див. тж КУТИКУЛА ЭМАЛИ/.
МЕСТНАЯ АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia localis) місцева анестезія. Анестезіяяких-небудь частин тіла, чи органів тканин, заснована на взаємодії лікарських засобів чи фізичних факторів [чинників] на утворення периферичної нервової системи.
МЕСТНОЕ ЛЕЧЕНИЕ (лат. therapia localis) місцеве лікування. Загальна назва різного роду заходів (місцевого застосування), спрямованих на відновлення здоров'я.
МИГРИРУЮЩИЙ ГЛОССИТ (лат. glossitis benigna migrans) мігруючий [мігру-вальний] ґлосит. Запалення язика, що характеризується чергуванням вогнищ десквамації епітелію з вогнищами його набрякання і помутніння.
МИКРОГЕНИЯ (лат. microgenia, -ae, f) мікрогенія. Недорозвинення нижньої щелепи з западінням підборіддя.
МИКРОГЛОССИЯ (лат. microglossia, -ae, f) мікроґлосія. Аномалія розвитку: занадто малі розміри язика.
МИКРОГНАТИЯ (лат. micrognatia, -ae, f) мікроґнатія. Аномалія розвитку: малі розміри нижньої щелепи.
МИКРОСТОМАТОМИЯ (лат. microstomatomia, -ae,f) мікростоматомія. Усунення рубцевого стягнення ротової щілини шляхом розтину.
МИКСАДЕНИТ (лат. myxadenitis, -itidis, f) міксаденіт. Запалення слизових залоз.
МИКСАДЕНИТ, ГУБНОЙ (лат. myxadenitis labialis) губний міксаденіт. Хвороблива інфільтрація тканин біля слизових залоз губ, що супроводжується виразками; /див. тж БОЛЕЗНЬ БЕЛЬЦА/.
МИКСОМА (лат. myxoma, -atis, и) міксома. Доброякісна пухлина, що складається з мукоїдної основної речовини, у якому розташовані круглі, веретеноподібні і зірчасті клітини.
МИНДАЛЕВИДНЫЙ () мигдалеподібний.
МИНДАЛИНА, ЯЗЫЧНАЯ (лат. amygdala accessoria) язичний мигдалик. Непарна мигдалеподібна залоза, розташована в слизовій оболонці кореня язика.
МОЛОЧНЫЕ ЗУБЫ (лат. denies lactei) молочні зуби. Зуби, що прорізуються в людини в перші 2—3 роки життя та випадають у віці від 5—-6 до 13—14 років і замінюються постійними зубами.
МОЛЯРЫ (лат. dentes molares) великі кутні зуби, моляри. Постійні зуби верхньої і нижньої щелепи, розташовані по 3-ри із кожної сторони зубного ряду; мають 2 чи 3 корені і жувальну поверхню, утворювану трьома, чотирма чи п'ятьма горбками; (рос. большие коренные зубы).
МУДРОСТИ, ЗУБЫ (лат. dentes sapientiae; dentes serotini - пізні зуби) зуби мудрості. Треті моляри людини; прорізуються у віці 18—25 років.
МУМИФИКАЦИЯ ПУЛЬПЫ (лат. mumificatio pulpae) муміфікація пульпи. Сухе змертвіння зубного м 'якуша, висихання зубної м 'якоті.
МЫШЦА - ВЕРХНИЙ СЖИМАТЕЛЬ ГЛОТКИ (лат. musculus constrictor pharyngis superior) м'яз - верхній стискувач [стискач] глотки [ковтки]. М'яз задньобо-кової стінки глотки [ковтки], що звужує її порожнину.
МЫШЦА (лат. musculus, -і, т) м'яз. Орган із властивістю скоротливості, що забезпечує рух того чи іншого елементу живого орґанізму; складається переважно з поперечно-покресленої чи гладкої м 'язової тканини.
МЫШЦА РТА, КРУГОВАЯ (лат. musculus orbicularis oris) круговий [коловий] м'яз рота. Мімічний м 'яз, розташований в товщі губ, що оточує ротовий отвір від кутів рота до серединної лінії, стискає губи, витягає їх уперед і закриває рот.
МЫШЦА СМЕХА (лат. musculus risorius) м'яз сміху. Мімічний м'яз, що відтягає кут рота назовні і поглиблює носогубну складку.
МЫШЦА, ВИСОЧНАЯ (лат. musculus temporalis) скроневий м'яз. Жувальний м 'яз, що піднімає нижню щелепу і тягне її назад.
МЫШЦА, ЖЕВАТЕЛЬНАЯ (лат. musculus masseter) жувальний м'яз. М'яз, бічної ділянки обличчя, що піднімає нижню щелепу і висуває її вперед.
МЫШЦА, КВАДРАТНАЯ НИЖНЕЙ ГУБЫ (лат. musculus quadratus labii inferioris) квадратний м'яз нижньої губи. Мімічний м'яз, що відтягає нижню губу вниз і латерально.
МЫШЦА, КРЫЛОВИДНАЯ, ВНУТРЕННЯЯ (лат. musculus pterygoideus internus) внутрішній криловидний [крилоподібний] м'яз. Жувальний м'яз, який при однобічному скороченні зміщує нижню щелепу в протилежний бік, при двосторонньому — піднімає і висуває її вперед.
МЫШЦА, КРЫЛОВИДНАЯ, НАРУЖНАЯ (лат. musculus pterygoideus externus) зовнішній криловидний [крилоподібний] м'яз. М'яз, розташований на ос-наві [оснавині] черепа; при однобічному скороченні зміщує нижню щелепу в протилежний бік, при двосторонньому — висуває її вперед.
МЫШЦА, НАТЯГИВАЮЩАЯ НЁБНУЮ ЗАНАВЕСКУ (лат. musculus tensor veli palatini) м'яз, натягуючий [натягувальний, що натягує] піднебінну завіску. М'яз м 'якого піднебіння, що розтягує і напружує піднебінний апоневроз; розширює просвіт слухової труби.
МЫШЦА, ПОДБОРОДОЧНАЯ (лат. musculus mentalis) підборідний м'яз. Мімічний м'яз, що підтягує шкіру підборіддя догори і витягає нижню губу.
МЫШЦА, ПОДБОРОДОЧНО-ПОДЪЯЗЫЧНАЯ (лат. musculus geniohyoideus) під'язично-підборідний м'яз. М'яз передньої ділянки шиї, розташований вище під 'язичної кістки, тягне її нагору і вперед, опускає нижню щелепу.
МЫШЦА, ПОДБОРОДОЧНО-ЯЗЫЧНАЯ (лат. musculus genioglossus) підборідно-язиковий м'яз. М'яз язика, при однобічному скороченні відхиляє його в сторону, при двосторонньому — висуває його вперед.
МЫШЦА, ПОДНИМАЮЩАЯ НЁБНУЮ ЗАНАВЕСКУ (лат. musculus levator veli palatini) м'яз, піднімаючий [піднімальний, що піднімає] піднебінну завіску. М'яз м'якого піднебіння, що піднімає його, розширюючи зів і звужуючи глотковий отвір слухової труби.
МЫШЦА, ПОДНИМАЮЩАЯ НЁБНУЮ ЗАНАВЕСКУ (лат. musculus tensor et levator veli palatini) м'яз, піднімаючий піднебінну завіску. М'яз м 'якого піднебіння, що піднамає піднебінний апоневроз; розширює просвіт слухової труби.
МЫШЦА, ПОДЪЯЗЫЧНО-ЯЗЫЧНАЯ (лат. musculus hypoglossus) під'язично-язиковий м'яз. Мяз язика, що відтягає його вниз і назад.
МЫШЦА, ПОПЕРЕЧНО-ИСЧЕРЧЕННАЯ () поперечно-покреслений м'яз.
МЫШЦА, СКУЛОВАЯ (лат. musculus zygomaticus) виличковий м'яз. Мімічний м 'яз, що тягне кут рота нагору і латерально, поглиблює носогубну складку.
МЫШЦА, СОБАЧЬЯ (лат. musculus caninus) собачий м'яз. Мімічний м'яз, що тягне кут рота догори. МЫШЦА, ТРЕУГОЛЬНАЯ (лат. musculus triangularis) трикутний м'яз. Мімічний м 'яз, що опускає кут рота і тягне його назовні.
МЫШЦА, ЧЕЛЮСТНО-ПОДЪЯЗЫЧНАЯ (лат. musculus mylohyoideus) щелепно-під'язиковий м'яз. М'яз піднижньощелепного трикутника шиї, що підтягує під'язичну кістку догори і допереду, опускає нижню щелепу; утворює дно порожнини рота.
МЫШЦА, ШИЛОВИДНО-ЯЗЫЧНАЯ (лат. musculus styloglossus) шиловидно-язиковий м'яз. М'яз язика, відтягає його нагору і дозаду.
МЫШЦА, ЩЁЧНАЯ (лат. musculus buccinator; musculus buccinalis) щічний м'яз. M яз щічної ділянки обличчя, відтягає кут рота в сторони, притискає щоку до зубів, стискає щоки, охороняє слизову оболонку щоки від прикусування при жуванні.
МЫШЦА-ОПУСКАТЕЛЬ ПЕРЕГОРОДКИ НОСА (лат. musculus depressor septi nasi) м'яз-опускач перегородки носа. Мімічний м'яз, що опускає кінчик носа.
МЫШЦЫ (лат. musculi) м'язи. Органи, які мають властивість скоротливості, що забезпечує рух того чи іншого елемента живого організму; складаються переважно з поперечно-покресленої чи гладкої м'язової тканини.
ЛЕЙКОКЕРАТОЗ (лат. leucokeratosis, -is, J) левкокератоз, лейкокератоз. Бородавчаста форма лейкоплакії [левкоплакії]. Вогнища хронічного запалення слизових оболонок, яке супроводжується зроговінням епітелію (у вигляді утворення білуватих плям і бляшок); частіше спостерігається на слизовій оболонці рота, внутрішньої поверхні щік.

ЛЕЙКОПЛАКИЯ (лат. leucoplakia. -ae, f) лейкоплакія, лейкоплакія. Дистрофічна зміна слизової оболонки, що супроводжується зроговінням епітелію різного ступеня; відноситься до передраку [передпістряку].
ЛЕЧЕНИЕ, МЕСТНОЕ (лат. therapia localis) місцеве лікування. Загальна назва різного роду заходів (місцевого застосування), спрямованих на відновлення здоров'я.
ЛИНИЯ, КОСАЯ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. linea obliqua mandibulae) коса лінія нижньої щелепи. Лінія, розташована на внутрішній поверхні нижньої щелепи нижнє підборідного отвору.
ЛИНИЯ, ЧЕЛЮСТНО-ПОДЪЯЗЫЧНАЯ (лат. linea mylohyoidea) щелепно-під'язикова лінія. Виражений лінійний виступ кісткової тканини; місце прикріплення однойменного м'яза на нижній щелепі; є результатом функціональної дії м 'яза.
ЛИХОРАДОЧНЫЙ () пропасний.
ЛИЦО (лат. fades, -ei, f) обличчя. Передня частина голови.
ЛИЦО, ЛЬВИНОЕ (лат. fades leonina) лев'яче [левове] обличчя. Спотворене обличчя (при проказі).
ЛИЦО, ПТИЧЬЕ (лат. facies avis) пташине обличчя. Обличчя зі скошеним і западаючим назад підборіддям при недорозвиненні нижньої щелепи й анкілозах скронево-нижньощелепного суглоба.
ЛОЖНАЯ АДЕНТИЯ (лат. adentia spuria) несправжня адентія. Відсутність декількох зубів.
ЛУКОВИЦА, ВКУСОВАЯ (лат. bulbus gustatorius; gemma gustatoria [LNH]; caliculus gustatorius [PNA, BNA, JNA]) смакова цибулина. Структурно-функціональна одиниця органу смаку, що складається з епітеліальних смакових клітин, зв'язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових волокон; /див. ток ВКУСОВАЯ ПОЧКА, ВКУСОВАЯ ЧАШКА/.
ЛУНКА ЗУБА (лат. alveolus dentis; alveolus dentalis) чарунка зуба. Поглиблення в щелепі, у якому містяться корені зуба; /див. тж ЛУНОЧКА ЗУБА, АЛЬВЕОЛА ЗУБА/.
ЛУНОЧКА ЗУБА (лат. alveolus dentis; alveolus dentalis) чарунка зуба. Поглиблення в щелепі, у якому містяться корені зуба; /див. тж ЛУНКА ЗУБА, АЛЬВЕОЛА ЗУБА/.
ЛЬВИНОЕ ЛИЦО (лат. facies leonina) лев'яче [левове] обличчя. Спотворене обличчя (при проказі).
КАЙМА, ЗЕЛЕНАЯ ПУРПУРНАЯ НА ДЁСНАХ (лат. linea cuprea in gingivis) зелена пурпурова облямівка на яснах. При отруєнні міддю.
КАЙМА, СВИНЦОВАЯ НА ДЁСНАХ (лат. halos saturninus in gingivis) свинцева облямівка на яснах. При отруєнні свинцем.

КАЛЬЦИФИЦИРОВАННЫЙ () кальцифікований.
КАМЕНЬ ПУЛЬПЫ (лат. calculus pulpae) камінь пульпи [зубного м'якуша]. Конкремент пульпи зуба.
КАМЕНЬ, ЗУБНОЙ (лат. calculus dentalis) зубний камінь. Щільне, часто кам'янистої структури патологічне утворення.
КАМЕНЬ, СЛЮННЫЙ [СЛЮННОЙ] (лат. calculus salivalis [salivarius]) слинний камінь. Камінь у паренхімі чи протоці слинної залози.
КАМЕРА, ПУЛЬПАРНАЯ (лат. camera pulparis; camera pulpae) пульпарна камера. Камера пульпи [зубного м 'якуша]. Простір усередині зуба, обмежений шаром дентину і заповнений пухкою сполучною тканиною.
КАНАЛ КОРНЯ ЗУБА (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анґ., pulp canal); /див. тж КОРНЕВОЙ КАНАЛ/.
КАНАЛ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої щелепи. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні и гілки і закінчується на зовнішній поверхні и тіла; (анг., inferial dental canal); /див. тж НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ КАНАЛ/
КАНАЛ ОСТЕОНА (лат. canalis osteoni [LNH]; canalis nutricius [ТА]; canalis nutriens; canalis Haversi: від прізвища англійського лікаря й анатома Клоптона Гаверса /Clopton Havers, 1650-1702/) канал остеона, живильний канал, Гаверсів [Га-версовий] канал [канал Гаверса]. Канал у центрі остеона, утворений концентрично розташованими кістковими пластинками; проводить кровоносні, лімфатичні судини та нерви; / див. тж ГАВЕРСОВ(ЬІЙ) КАНАЛ [КАНАЛ ГABEPCА]/
КАНАЛ ПОДЪЯЗЫЧНОГО НЕРВА (лат. canalis nervi hypoglossi [PNA, JNA]; canalis hypoglossus [BNA]; canalis hypoglossalis [D]) під'язиковий канал, канал під'язикового [під'язичного] нерва. Кістковий канал, розташований в основі потиличного мищелка; місце проходження під 'язичного нерва; /див. так ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ КАНАЛ/.
КАНАЛ, АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. canalis alveolaris) альвеолярний канал. Канал, по якому проходять альвеолярні нерви і судини верхньої і нижньої щелеп.
КАНАЛ, ГАВЕРСОВ(ЬІЙ) [КАНАЛ ГАВЕРСА] (лат. canalis Haversi: від прізвища англійського лікаря й анатома Клоптона Гаверса /Clopton Havers, 1650-1702/ ; canalis nutricius [ТА]; canalis nutriens; canalis osteoni [LNH]) живильний канал, канал остеона, Гаверсів [Гаверсовий] канал [канал Гаверса]. Канал у центрі остеона, утворений концентрично розташованими кістковими пластинками; проводить кровоносні, лімфатичні судини та нерви; /див. тж КАНАЛ ОСТЕОНА/.
КАНАЛ, КОРНЕВОЙ (лат. canalis radicis dentis [PNA, BNA, JNA]) канал кореня зуба, кореневий канал. Вузький канал в корені зуба, що відкривається на його верхівці, по якому до пульпи зуба підходять судини та нерв; (анг., pulp canal); /див. тж КАНАЛ КОРНЯ ЗУБА/.
КАНАЛ, НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. canalis mandibulae [PNA, BNA, JNA]) канал нижньої щелепи, нижньощелепний [нижньощелеповий] канал. Кістковий канал у нижній щелепі, що починається на внутрішній поверхні її гілки і закінчується на зовнішній поверхні її тіла; (анг., inferial dental canal); /див. тж КАНАЛ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ/.
КАНАЛ, ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ (лат. canalis hypoglossus [BNA]; canalis hypoglossalis [D]; canalis nervi hypoglossi [PNA, JNA]) під'язиковий канал, канал під'язикового [під'язичного] нерва. Кістковий канал, розташований в основі потиличного мищелка; місце проходження під 'язичного нерва; /див. тж КАНАЛ ПОДЪЯЗЫЧНОГО НЕРВА/.
КАНАЛ, РЕЗЦОВЫЙ (лат. canalis incisivus; canales incisivi Ipl.l [ТА]; foramen incisivum; foramina incisiva Ipl.l; canalis nasopalatinus; canalis Stenoni) різцевий канал. Непарний кістковий канал, що починається різцевим отвором і відкривається на нижній поверхні твердого піднебіння; місце проходження носопіднебінно-го нерва; (анг., foramina of Stensen); Ідив. ток СТЕНОНОВ КАНАЛ/
КАНАЛ, СТЕНОНОВ (лат. canalis Stenoni; canalis incisivus; canales incisivi Ipl.l [ТА]; foramen incisivum; foramina incisiva Ipl.l; canalis nasopalatinus) стенонів канал. Непарний кістковий канал, що починається різцевим отвором і відкривається на нижній поверхні твердого піднебіння; місце проходження носопіднебі-нного нерва; (анг., foramina of Stensen); /див. тж РЕЗЦОВЫЙ КАНАЛ/
КАНАЛОНАПОЛНИТЕЛЬ () каналонаповнювач. Інструмент для заповнення каналу кореня зуба пломбувальним матеріалом; має вигляд гвинтоподібного стрижня з циліндричним хвостовиком для обертання.
КАНАЛЫ, НЁБНЫЕ, БОЛЬШИЕ (лат. canales palatini majores) великі піднебінні канали. Канали, що з 'єднують крилопіднебінну ямку з ротовою порожниною, утворені з'єднанням борозен верхньої щелепи і піднебінної кістки; відкриваються великими піднебінними отворами, через них на піднебіння виходять велика піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.
КАНАЛЫ, НЁБНЫЕ, МАЛЫЕ (лат. canales palatini minores) малі піднебінні канали. Кісткові канали в пірамідальному відростку перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, що відкриваються отворами, через які проходять мала піднебінна артерія, вена й однойменний нерв.
КАНАЛЬЦЫ, ДЕНТИННЫЕ (лат. tubulus dentini) дентинні [дентинові] канальці. Тонкі канальці, що пронизують речовину дентину в радіальному напрямку від пульпи зуба до емалі чи цементу: у порожнині дентинних канальців знаходяться дентинні відростки одонтобластів.
КАПСУЛА, СУСТАВНАЯ ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА (лат. capsula arliculationis temporomandibularis) суглобова капсула скронево-ниж-ньощелепового суглоба. Сполучнотканинна оболонка суглоба, що охоплює кінці кісток і прикріплена по краю суглобних поверхонь; утворює герметично замкнуту суглобну порожнину.
КАРИЕС (лат. caries, -ei, J) карієс.
КАРИЕС ЗУБА (лат. caries dentis) карієс зуба. Патологічний процес, що виявляється демінералізацією і деструкцією твердих тканин зуба з утворенням дефекту у вигляді порожнини.
КАРИЕС ЗУБА, ВТОРИЧНЫЙ (лат. caries dentis secundaria) вторинний карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ КАРИЕС/
КАРИЕС ЗУБА, НАЧАЛЬНЫЙ (лат. caries dentis incipiens) початковий карієс зуба. Карієс у стадії плями, що є клінічною ознакою прогресуючої демінералізації емалі.
КАРИЕС ЗУБА, РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ (лат. caries dentis recidivans [recurrens]) рецидивуючий [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; Ідив. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.
КАРИЕС ЗУБА, РЕЦИДИВНЫЙ (лат. caries dentis recidiva) рецидивний [поворотний] карієс зуба. Виникнення каріозної [карієсної] порожнини на межі з раніше накладеною пломбою; /див. тж ВТОРИЧНЫЙ КАРИЕС ЗУБА/.
КАРИЕС ЗУБА, СТАЦИОНАРНЫЙ (лат. caries dentis stationaria) стаціонарний карієс зуба. Хронічний карієс, що протікає повільно; каріозні [карієсні] тканини пігментовані, щільні, важко піддаються видаленню.
КАРИЕСНАЯ ПОЛОСТЬ ЗУБА (лат. cavum cariosum dentis) карієсна порожнина зуба. Порожнина в межах твердих тканин зуба (емалі, дентину, цементу), утворена внаслідок каріозного [карієсного] процесу; /див. тж КАРИОЗНАЯ ПОЛОСТЬ/.
КАРИОЗНАЯ ПОЛОСТЬ ЗУБА (лат. cavum cariosum dentis) каріозна [карієсна] порожнина зуба. Порожнина в межах твердих тканин зуба (емалі, дентину, цементу), утворена внаслідок каріозного [карієсного] процесу; /див. тж КАРИЕСНАЯ ПОЛОСТЬ/.
КАРИОЗНЫЙ ПРОЦЕСС (лат. processus cariosus) каріозний [карієсний] процес. Патологічна реакція твердих тканин зуба на вплив невідповідних зовнішніх і внутрішніх подразників.
КАРМАН, ДЕСНЕВОЙ [ДЁСЕННЫЙ] (лат. bursa gingivalis) ясновий [ясенний] жолоб [кишеня]. Щілиноподібний простір між: пришийковою поверхнею ко-
КАРЦИНОСАРКОМА (лат. carcinosarcoma, -atis, n) карциносаркома. Злоякісне утворення, частіше розташоване на язиці.
КАТАРАЛЬНЫЙ ГИНГИВИТ (лат. gingivitis catarrhalis) катаральний гінгівіт. Запалення слизової оболонки яснового краю, що характеризується її гіперемією.
КЕРАТОЗ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ПОЛОСТИ РТА [РОТОВОЙ ПОЛОСТИ] (лат. keratosis mucosae oris) кератоз слизової оболонки порожнини рота [ротової порожнини]. 1) Незапальне захворювання, що характеризується стовщенням рогового шару епидерміса; 2) Утворення рогової речовини в тканинах слизової оболонки.
КИСТА (лат. kysta, -ae, f; kystis. -is, /; cysta, -ae, f; cystis, -is, f: від гр. кххзхц kyste -скриня) кіста. Патологічна порожнина в органі з ясно вираженою стінкою (яка утворена фіброзною тканиною і часто вистелена епітелієм чи ендотелієм) та наповнена рідким або напіврідким вмістом.
КИСТА ПОДЪЯЗЫЧНОЙ И ПОДЧЕЛЮСТНОЙ СЛЮННЫХ ЖЕЛЁЗ (лат. kysta [kystis, cysta, cystis] glandulae sublingvalis et submaxillaris; ranula, -ae, f) кіста під'язикової та підщелепової слинних залоз. Кіста, що утворюється на дні ротової порожнини й у ділянці між: коренем язика і нижньою щелепою; на фоні [тлі] здорових тканин вона має синюватий відтінок, утворюється, як правило, шляхом розширення великої протоки залози в результаті звуження чи закупорки вихідного отвору; /див. тж РАНУЛА/
КИСТА, ЗУБОСОДЕРЖАЩАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] dentigerosa) зубо-містна [зубовмістна] кіста. Кіста, що містить зуб. Кіста, що виникає в результаті прояву еліминативних властивостей одонтоґенного епітелію зачатка зуба внаслідок хронічного процесу, що звичайно виходить з молочних зубів.
КИСТА, КОСТНАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] ossea) кісткова [кістяна] кіста. Кіста, що розвинулася в кістці; можливе ушкодження верхньої і нижньої щелеп.
КИСТА, ОПУХОЛЕВАЯ (лат. kystoma, -atis, п; cystoma, -atis, п) пухлинна кіста. Пухлина, що містить одну чи декілька кіст; /див. тж КИСТОМА, ЦИСТО-МА/
КИСТА, ПЕРИАПИКАЛЬНАЯ ФОЛЛИКУЛЯРНАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] periapicalis folicullaris) періапікальна фолікулярна кіста. Кіста навколо верхівки кореня зуба, яка розвивається навколо коронки зуба, що непрорізався, унаслідок вади розвитку, незапального кістозного перетворення епітелію зубного зачатка (фолікули) у початковій фазі формування емалі.
КИСТА, РАДИКУЛЯРНАЯ (лат. kysta [kystis, cysta, cystis] radicularis) радикулярна кіста. Кіста, запального походження, що розвивається з зубної гранульоми при деструкції.
КИСТА, РЕТЕНЦИОННАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] retentionis; mucocele, -es. f) ретенційна кіста. Скупчення слизу в кистозно утвореній порожнині.
КИСТА, СЕРОЗНАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] serosa; hygroma cysticum) серозна [водяниста] кіста. Патологічна порожнина, стінка якої утворена фіброзною тканиною і вистелена епітелієм чи ендотелієм, що містить серозну, серозно-слизову, серозно-фіброзну рідину; /див. тж КИСТОЗНАЯ ГИГРОМА/
КИСТА, ТРАВМАТИЧЕСКАЯ (лат. kysta [cysta, kystis, cystis] traumatica) травматична кіста. Кіста, що виникає в результаті травматичного зміщення епітеліальних тканин із упровадженням їх у підлягаючу тканину.
КИСТАДЕНОМА (лат. kystadenoma, -atis, п; kystoadenoma, -atis, n; cystadenoma, -atis, n; cystoadenoma, -atis, n) кістаденома. Аденома з утворенням однієї чи декількох кіст; /див. тж КИСТОАДЕНОМ